Як можна схарактеризувати українську культуру? Якщо говорити коротко, то вона цікава, різноманітна та досить багатогранна. Що до неї входить? Відповідні книжки, наприклад, шкільні підручники часто дають наступне визначення: «Українська культура − сукупність духовних та матеріальних цінностей, створених українським народом протягом його історії». Якщо ж спитати про це середньостатистичну людину, то вона буде перераховувати різні речі, але є одна цікава тенденція – більшість людей чомусь зовсім забуває про фольклор. Казки, перекази, міфи, легенди – все це теж є частиною нашої культури.
Кожне українське місто має свої легенди. Десь їх більше, десь – менше. Деякі з них стосуються прихованих скарбів та викликають захоплення в авантюристів, а також тих, хто цікавиться археологією. Деякі розповідають цікаві та навіть неймовірні історії заснування того чи іншого населеного пункту. Є й містичні та навіть моторошні розповіді, які змушують холонути кров у жилах.
Пропонуємо у цій статті поговорити про легенди Ужгорода. Це, до речі, одне з найдавніших міст України, яке багате на історії та перекази, які передаються з покоління в покоління.
Містичні легенди Ужгорода
Привид Білої Діви
Маючи розмову про ужгородські легенди, почати слід саме з цієї. Кожен місцевий житель обов’язково вам розповість її, якщо ви спитаєте, чи є у нього щось цікаве про їх місто.
Ужгородський замок, що височіє над містом, є джерелом численних легенд. Це і не дивно, бо споруда виглядає справді велично і викликає в уяві різні процеси, що і формують найрізноманітніші зображення з минулого.
Одна з історій розповідає про дочку графа Другета, володаря замку у XVII столітті. Вона закохалася в молодого польського воєводу, який, прагнучи захопити замок, втерся в її довіру. Дівчина, не підозрюючи про справжні наміри коханого, розкрила йому таємниці фортеці, зокрема про потаємний хід. Вночі під покровом темряви вона допомогла йому зайти всередину. Це не увінчалося якимось успіхом для загарбників, але про діяння дівчини стало відомо її батькові.
Дізнавшись про зраду, граф наказав замурувати дочку живцем у стінах замку, а воєводу стратити. Кажуть, з того часу, її душа досі не знаходить спокою – час від часу блукає замком у білому одязі, і її плач чути вночі. Місцеві називають її привидом Білої Діви.
Цікаво, що ця історія розповідається з уст в уста вже не першу сотню років. Це наштовхує на думки про те, що у цього переказу може бути цілком реальне коріння, враховуючи, що сім’я угорського феодального магната Другета справді володіла Ужгородом з 1322 по 1684 рік.
А що кажуть історики? Дослідники спростовують цю легенду наступними історичними фактами, що є задокументованими, тому в них немає ніяких сумнівів: По-перше, у 1657 році Ужгородським замком справді керував Дєрдь IV Другет. По-друге, у нього було двоє синів та донька, на ім’я Крістіна, але на час нападу військ Любомирського їй було лише два роки (народжена 1655 року).
Щобільше, Крістіна у 1688 році вийшла заміж, а отже, в 1657 році вона аж ніяк не могла бути замурованою у стінах замку, хоча таке покарання тоді справді було досить поширеним. Люди навіть вірили, що душі тих, хто так помер, охороняють фортеці. По-третє, У Дєрдя IV також була сестра – Каталіна-Барбала, але вона ніколи не мешкала в замку і теж була одружена.
Таким чином, легенда про Білу Діву – це справді лише красива романтична вигадка, адже серед жінок цього роду не було жодної, хто за віком могла б стати героїнею цієї історії.
Примара чорного монаха
Ця історія ще більше схожа на вигадку, бо тут немає ніяких конкретних імен та дат. Це скоріше за все типова міська легенда, які є в кожному місті. Вона розповідає про привида чорного монаха, якого іноді бачать на території колишнього монастиря. За переказами, він був ченцем-алхіміком, який прагнув винайти еліксир вічного життя. Проте під час одного з дослідів стався вибух, і монах загинув. З того часу його дух блукає колишніми келіями, наче шукає завершення своїх досліджень.
Що тут скажеш… Бійтеся своїх бажань, бо іноді вони можуть здійснюватися. Алхіміку все ж вдалося існувати вічно, але не так, як він хотів, а лише в переказах, які люди розповідають один одному, наголошуючи на іронічній частині цієї історії, бо в пошуках вічного життя, людина знайшла свою скору смерть та навіть не дожила свого віку.
Колодязь бажань для закоханих
Повернемося до вже згаданого вище замку. Є ще одна цікава історія, яку варто розказати й вона знову про любов. Ця легенда – варіація історії про Білу Діву, але її героєм є бідний коваль, на ім’я Катко, який якось закохався в ту саму доньку графа Другета. Весілля між селянином і знатною дівчиною було неможливим, тож після відмови Катко покинув все та оселився в лісі біля замку, майже втративши розум. Коли ж граф стратив доньку за зраду, коваль у розпачі повернувся до села, допоміг облаштувати замковий колодязь, а згодом вчинив самогубство.
Багато хто вірить в те, що так воно і було насправді. Історії про нерозділене кохання завжди захоплюють. З того часу є повір’я, що потрібно кинути монетку в цей колодязь і загадане бажання здійсниться. Тепер пари часто кидають туди монети, просячи про щастя в коханні.
Ось такі вони містичні легенди про Ужгород. Звичайно, це далеко не все. Дізнатися більше ви зможете приїхавши в це місто. Екскурсоводи будуть раді розповісти вам багато цікавого.
Легенди про підземелля Ужгорода
Розповіді про старовинні скарби, що заховані десь глибоко під землею – це те, що цікаво як дорослим, так і дітям. Подібні історії є майже у кожного міста. Ужгород виключенням не став.
Говорячи про легенди Закарпаття, пов’язані зі скарбами, одразу пригадуються розповіді про підземні ходи під цим містом. Цікаво, що це не зовсім вигадки. Існує багато легенд про підземелля Ужгорода, які часто переплітаються з реальними фактами, ускладнюючи пошук правди.
Найдревніша система підземних ходів існує в Ужгороді у районі замку. За місцевими переказами, від замку до річки Уж тягнеться мережа підземель. Колись вони слугували як шлях до втечі або для таємного переміщення солдатів. Багато хто вирушав туди на пошуки скарбів і не повертався. Дехто каже, що вхід до підземель був замурований після того, як там зникли кілька дослідників у XX столітті. Нині ж існує версія, що тунелі з’єднували замок із монастирем.
Є версія, що вхід у ті підземелля досі зберігся просто у кам’яному, вкритому папороттю, колодязі на подвір’ї замку, що має глибину аж 32 метри. Підземний хід нібито з’єднує його з рікою Уж.
Потрапити у них досить просто, але далеко не кожен на це піде. Кажуть, що можна просто стрибнути у цей колодязь − і ти опинишся в річці вже у тунелі. Це такий собі варіант перевірки на сміливість і одночасно захист від тих, хто не знає цей секрет.
Місцеві навіть розповідають, що колись перевіряли, чи правда це і версія підтвердилася. Як це було: за однією із вже сучасних міських легенд, туди якось кинули качку, і вона нібито випливла трохи згодом просто у річці Уж. Що ж, не дуже гуманно стосовно тварини, але кажуть, що досить ефективно.
Легенди про історичні події Ужгорода
Одна з них тісно пов’язана з вже згаданим замком та підземними ходами. Є переказ про графа Міклоша Берчені – відомого угорського воєначальника, одного з лідерів антигабсбурзького угорського національно-визвольного повстання Ференца II Ракоці. Він служив у армії Ракоці генерал-майором. Свого часу він володів Ужгородським замком на Закарпатті та жив в ньому наприкінці XVII – початку XVIII століття. За легендою, перед поразкою у війні з Габсбургами він наказав сховати у підземеллях частину своїх скарбів. Донині скарб шукають, та знайти його не вдається – мовляв, його охороняє дух самого Берчені.
Продовжуючи тему легенди про відомих людей Ужгород, слід сказати кілка слів і про єпископа Андрія Федоровича Бачинського. Варто сказати, що тоді церква як інститут мала набагато більший вплив на життя людей і церковні діячі приймали чимало серйозних рішень від імені громади, тому часто вони були ще й політичними діячами та він був саме ним, але в контексті теми цікавішим є інше.
Одна з легенд розповідає, що він мав особливий дар – передбачати майбутнє. Люди часто приходили до нього, щоб дізнатися про свою долю. Багатьох він лікував, як знахар. Кажуть, перед своєю смертю він попередив про велику повінь, яка справді сталася за кілька днів після його відходу в інший світ. Місцеві вірили, що його дух охороняє Ужгород і молиться за місто навіть після смерті.
Підсумок
Ось таке воно місто над Ужем та його легенди. Ці перекази відображають багатство історії й культури Ужгорода та Закарпаття, передаючи містичний дух регіону та його неповторний колорит. Якщо одного разу вам вдасться побувати у цьому населеному пункті, то обов’язково відвідайте описану фортецю, бо саме навколо неї, як ми бачимо, крутяться майже всі місцеві міфи. До речі, там зараз музей.
Більше про історію Ужгорода читайте за посиланням.
Ukrainian 