Провулок «Гірчичне зерно» завжди привертає до себе увагу. На те є підстави, оскільки місце дійсно заслуговує уваги і його варто відвідати. Що собою представляє даний провулок? Яка його історія і чим являється такий цікавий? Розглянемо більш детально, щоб кожен міг для себе вирішити, чи прагнете відвідати провулок в Ужгороді.
Йдеться про невеликий світ, який зуміли збудувати небайдужі люди. Люди які поєднали ідею та бажання зробити змінити у місті, зробити його трошки кращим. На сьогодні «Гірчичне зерно» сприймають, як дещо звичне, європейське. Але ще десять років тому, на цьому місці панувала пустка. Тут жили безхатьки, дуже добре відчували себе місцеві пацюки. Даний провулок являється яскравим прикладом того, що людські дії здатні змінити світ. Нехай навіть ці зміни не будуть глобальними, але навіть такі зміни мають значення. Адже великі справи починаються з маленьких дій.
З чого все почалося? Історія провулка
Сама історія провулка починається з двохтисячних років. Це було одне з найбільш занедбаних місць у центрі міста. Приміщення там почала винаймати одна з місцевих церков. Але оскільки простору виявилося забагато, офіс прийшлося поділити на дві частини. Друга частина простору належала Василю Дідичину. Чоловік займався тим, що надавав послуги адвоката. Разом з тим, мріяв про те, що провулок зміниться. Говорячи про історію провулка та про його чудового засновника, то тут можна поділити на наступні етапи:
• Сама ідея змінити провулок зародилася у серці Василя. Він не хотів обмежуватися тільки думками. Тому узяв кредит у банку, попрохав про позички друзів, внаслідок цього зумів купити цю землю;
• Хлопці та дівчата, що належати до церкви також вирішили не залишатися осторонь. Почали прибирати сад, у результаті чого було вивезено велику кількість сміття;
• Коли, здається, мрія почала втілюватися у реальність, у країні сталася криза. Особливо для тих, хто мав необережність на той час узяти кредити;
• У той час Василю Дідичину прийшлося дуже нелегко. Змушений був продати житло, машину, навіть обручки. Але квитанцію від обручок тримав на видноті, щоб не забувати. Повинен викупити дорогі серцю прикраси.
Часи були важкі. У багатьох опускали руки. Друзі та колеги Василя розповідали, що тоді чоловік часто звертався до молитви. Василь розумів, що не може опустити руки, якби не виявилося важко. Він все одно продовжував рухатися до своєї мрії. Він знайшов тих, хто підтримав його, людей, що просто були небайдужі. І вони також почали жити цим проєктом, доводячи, що мрії мають схильність збуватися.
Чим відомий провулок «Гірчичне зерно»?
Сьогодні провулок приваблює все більше туристів та просто мешканців міста. Крім цього, дуже цікавим моментом являється те, що у провулку розташований екосмітник. Тобто, це перше місце в Ужгороді, де розпочали сортування сміття. І головне навіть не те, що слідкують за порядком. За цим стоїть ціла ідея. Організатори мають переконання, що кожен повинен показувати місту та його жителям те, що будь-яке місто можна змінити, якщо мати бажання та щось для того робити.
До екосмітнику приносять ті лампи, що відпрацювали своє, батарейки, все інше, що вже не має особливої цінності. От тільки, заради справедливості варто відзначити, що організатори не завжди знають, куди це все потім подіти. Система утилізації в Ужгороді ще не налагоджена потрібним чином, тому невідомо до кінця, як краще позбавлятися відходів. Але не тільки сортування сміття приваблюють увагу. Провулок варто відвідати завдяки таким особливостям та цікавим подіям:
• Кожного року, до Різдва тут організовували шопку. Люди це робили для того, щоб мати змогу зберегти різдвяну традицію. Тому облаштували теплий будиночок, де жили вівці. Особливо подібне полюбляли діти;
• Через деякий час, будиночок з вівцями замінили на вертепний будиночок, бо у діло втрутилися зоозахисники. Для того, щоб уникнути конфліктів, тварин прибрали, хоча людям така традиція подобалася
• Для того, щоб святкова атмосфера не виявилася втраченою повністю, збираються відродити традицію щодо різдвяних співів.
Це щодо різних традицій «Гірчичного зерна». Але як бути з кафе та іншими закладами? У цьому плані тут також маються свої особливості.
Кафе та інші заклади у провулку
Розглядаючи крамнички, що знаходяться у провулку, розумієш, що тут також все далеко не просто. Працювати у провулку та брати приміщення в оренду вважається дуже престижним. Люди, яким це вдається, являються не просто підприємцями чи бізнесменами. Це люди, як прагнуть змінити місто на краще і вони це роблять, в першу чергу, за ідею.
Тому всі ті, хто працює тут, являються добрими знайомими. Вони всі мають приблизно однаковий світогляд, мають мету розвиватися та радувати інших.
До речі, у провулку стверджують, що тут ніколи не буде точок, де продається алкоголь чи тютюн. Це місце не призначене для цього, хоча і є бажаючи, що готові відкрити подібну справу. Але, щоб досягнути такого, потрібно пройти відбір, показати, що ідея понад усе. Тому всі крамниці та кафе несуть певні цінності, починаючи від речей для малюків і до флористичних крамничок.
Що цікавого можна побачити у «Гірчичному зерні»?
Оригінальною й беззаперечною «родзинкою» провулку являється справжній сонячний годинник. Відкрили цей годинник не так давно, але про нього вже знають й повз не проходять. Дуже цікаво собою та сонцем виміряти час. Узагалі є досить багато ідей для того, щоб зробити провулок цікавішим, не всі їх можна реалізувати. Проте роблять все можливе для того, щоб люди поєднували власні інтереси та цінності. В першу чергу, тут несуть християнські ідеї, які дозволяють гостям та мешканцям міста ставати добрішими. Вчитися цінувати те, що мають, ставати трошки кращими, жити маленькими радощами.
Тому якщо приїхали до Ужгорода, то дійсно варто завітати до цього провулку, який колись був звичайною пусткою. Став красивим та акуратним місцем завдяки людським діям.
Більше корисної інформації про Ужгород та Закарпаття читайте на нашому сайті в категорії “Інфо“.
Ukrainian